Що із прочитаного останнім часом сподобалося, а що – ні?

Так сталося, що останнім часом я читав не книжки, а рукописи. На одному диханні я «проковтнув» новий роман Жадана. Пару днів тому дізнався, що називатиметься він «Інтернат». Хороша історія. Там і блукання окупованою територією, і люди війни, і відчуття катастрофи розлите в повітрі. Мабуть, найкраща прозова розповідь про цю війну, яку могла написати людина, що сама не брала участі в бойових діях. Жодної фальшивої ноти, немає також як батальних сцен, так і дидактичної героїзації персонажів. Дуже вірні акценти і сама форма подачі матеріалу, обрана Сергієм. Ще один рукопис - дебютна дитяча книга Ірини Батащук «Єнотик Бо і повітряна куля». По-перше, це читається дуже легко і з усмішкою, по-друге, дуже точно і, водночас, доступно описані цікавинки повітроплавання і те, як керувати повітряною кулею. Відчутно, що це живий текст. І, подекуди, дуже дотепний.

Що рекомендуєте до прочитання іншим?

Всім раджу читати книжки, котрі виводять за межі буденного, а потім наштовхують на розуміння глобальних речей і процесів. Мені імпонує як десакралізують об´єктивну реальність Тарас Антипович і Олег Шинкаренко. Рекомендую книгу останнього «Перші Українські Роботи» - переконайтеся, що номінація цього роману на Шевченківську премію-2016 не була випадковістю. Також, аби краще зрозуміти нашого північного ворога і нюанси побутової геополітики, всім було б корисно прочитати «Цукровий Кремль» Володимира Сорокіна.

Що плануєте прочитати?

Днями планую читати поетичну книгу Юлії Мусаковської «чоловіки, жінки і діти». Деякі тексти з цієї збірки знаю давно, але видання дуже приємне і стильне, тож сподіваюся на особливу насолоду від читання великої кількості хороших віршів зібраних під однією обкладинкою. З прози у планах - Іван Гайворон «Гойра». Там персонажі такою метафоричною і поетичною мовою говорять, що я уявляю себе глядачем вистави в провінційному театрі, коли починаю читати. Але ще не подужав я Гайворона. Воно мене розважає в малих дозах.